| Из докторов наук в проститутки |
[листопад. 18-е, 2009|08:36 am] |
«Дневной Красавицей», автором популярного в Британии блога и нескольких книг о жизни путаны оказалась известная нейротоксиколог доктор Брук Магнанти. 34-летняя Брук раскрыла свое инкогнито, признавшись, что жизнь путаны была привлекательнее науки. Поговаривали, что ее рассказы принадлежат перу какого-то известного писателя – литературный талант налицо. Книги расходились огромными тиражами, блог был среди самых читаемых в стране. ( Read more... ) Брук сама связалась с британской газетой The Sunday Times и рассказала свою историю.
Оказалось, что к занятию проституцией женщину подтолкнуло банальное отсутствие денег. Несколько лет назад уроженка США переехала в Шеффилд, где хотела стать кандидатом наук в области судебной патологии. Вскоре у нее закончились деньги, и в надежде найти нормальную работу она переехала в Лондон. Однако с недописанной диссертацией работа по специальности ей не светила. Тогда она и решила подписать контракт с эскорт-агентством Барбарелла, что позволяло ей зарабатывать по $700 в час. «С клиентами я встречалась 2–3 раза в неделю, свидание длилось в среднем 2 часа. Число мужчин, с которыми я спала, переваливает за сотню», – признается Брук. Параллельно она завела страничку в интернете, где под псевдонимом «Дневная Красавица» описывала свои похождения. Позже на основе этих историй она издала три книги. О девочке по вызову был даже снят сериал. А миллионы ее почитателей поняли, что проституция может быть гламурным занятием.
( Read more... ) |
|
|
| Эх, дороги... |
[листопад. 16-е, 2009|11:34 am] |
Интервью с начальником ГАИ. Два самых интересных момента:
– С недавнего времени сдать экзамен на права стало сложнее: в классе во время сдачи сидит представитель департамента ГАИ...Этот эксперимент уже дал результаты?
– Да, если раньше у нас получали права 70% сдающих, то сейчас с экзаменами справляются только 29%. Ну не может быть, чтобы вчера были все умные, а сегодня все резко стали дураками!
С "пользователями" такого действительно не может быть - это только с чиновниками нашими такое получается: на первый взгляд умный, а как копнешь - дурак дураком. 29% сдавших - это не 29% отличников на курсах, это 29% счастливчиков, которым попались билеты без двойной трактовки. Так что всё, чего они достигнут - взятки просто станут больше и всё.
– Какими еще новациями порадует водителей ГАИ в ближайшее время?
– Начнем реально за ремни штрафовать. В этом году удалось снизить количество погибших в ДТП с 9,5 до 5,5 тысяч человек. Конечно, до нуля мы не дойдем. Единственное, что мы можем еще сделать – требовать от водителей следить за безопасностью. Если бы те, кто погиб во время ДТП, были пристегнуты, треть точно остались бы живы. Будем штрафовать также за разговоры по мобильному. В прошлом году мы дали команду не педалировать этот вопрос, чтобы резко людей не шокировать, но постепенно будем и за это начинать штрафовать.
А вот это давно пора. После года, проведённого за рулём ежедневно, на первое место в списке тех, кто меня больше всего бесит на дороге, я бы поставил уродов, которые одновременно едут и базарят по мобиле. Причём, что больше всего удивляет, я таких вижу чаще не на "ланосах" и даже не на "опелях", а на "лексусах" - у них, видно, дел побольше и им звонят чаще. Недавно вот в меня чуть не въехал придурок на Мерседесе "брабусе", который "кубик" - уникал и гений: плечом прижимал к уху мобилкой, правой рукой держал за колено тёлку на соседнем сиденье, левой стряхивал в окно сигарету. Я никак не могу понять этого идиотизма - когда у человека находится сотня штук баксов на автомобиль, но нет триста гривен на гарнитуру. В результате если кто-то едет без "поворотов", "тормозит" при старте со светофора, ползет в крайнем левом или среднем ряду со скоростью 40 км/час - даю девять из десяти, что он в этот момент треплется по телефону. "Повбивав би...", как говорит анекдот.
На втором месте те, кто паркуются даже не как идиоты, а как наглые эгоистичные кретины. К примеру занимая правый ряд, хотя в десяти метрах есть заезд в стоянку-карман или во двор. Или на остановках. Или в полосах разгона-торможения. Или сразу возле перекрёстков, так что поворачивая приходится выходить сразу во второй ряд. Так и хочется выйти с гвоздём и оставить "послание". |
|
|
| Шалений Джек |
[листопад. 10-е, 2009|01:21 pm] |
|
 Газета вчора нагадала про ще одного воїна з тих, для кого війна була життям - Джона Малькольма Торпа Флемінга Черчіля на прізвисько "Шалений Джек" (ліворуч - під час чемпіонату зі стрільби). Відомому прем'єр-міністру, з яким він жив в один час, Джон родичем не був, хоча деякі спільні риси у них були - зокрема обидва вчилися в королівський академії в Сандхерсті. Щоправда Вінстон після неї зрозумів, що військова служба його не приваблює, а от Джон відслужив десять років в складі Манчестерського полку в Бірмі. Саме там він вперше продемонстрував свій ексцентричний характер - наприклад для нього не було проблемою проїхати дві з половиною тисячі кілометрів на мотоциклі по індійському бездоріжжю, де подекуди єдиним шляхом були залізничні колії, щоб взяти участь у війні проти повстанців. Саме в Бірмі Джон навчився грати на волинці - мабуть в перервах між сутичками йому було занадто нудно сидіти в таборі без діла. Та скоро британські війська стали залишати Азію, і Черчіля повернули назад до Англії, де він, а точніше його любов до всього шотландського, що зовсім не вписувалось в устави тогочасної британської армії, став справжнім головним болем армійського керівництва - наприклад він не лише любив для розваги пограти на волинці в три години ночі, а й нікуди не виходив без свого вірного традиційного шотландського меча-клеймора, на постійні ж протести начальства щодо порушення уставної форми відповідав, що вважає офіцера без свого меча "непристойно одягненим". Зрештою Джону довелося покинути армію в 1936 році і цілих три роки він шукав, куди подіти свою шалену енергію і фанатичну принциповість - був редактором газети, знімався в кількох фільмах і навіть брав участь в чемпіонаті стрільби з класичного англійського довгого лука.
( +++ )
|
|
|
| Грип |
[листопад. 2-е, 2009|02:07 pm] |
|
Найпопулярніший український маразм: боячись грипу ходити в марлевому наморднику, періодично знімаючи його, щоб покурити. |
|
|
| Як проводять день народження стурбовані програмісти |
[жовтень. 26-е, 2009|08:20 pm] |
Казали, що попередній пост не дуже веселий, під ним вітати не сильно пасує. Напишу, як я провів свій день народження, може веселіше буде.
По-перше аби не діставали на роботі, взяв вихідний. Я взагалі не розумію цієї ідіотської традиції нашого народу напиватися з кожного приводу, ще менше розумію, коли тих, хто не хоче її підтримувати, змушують це робити ледь не силоміць - я тепер такий щасливий, що у мене є автівка, а у держави - великі штрафи, тому після одної фрази "я за кермом" усі питання одразу відпадають. А так - не пошлеш же прямим текстом колегу там чи родича, а саме серед колег є один такий, любить подіставати на предмет "то ти коли виставляєсся" - вважає, мабуть, що це вельми кумпанійсько. Минулого року пощастило, день народження припав на неділю, а от цього року - на понеділок. Тому - вихідний і рішення давно закинутих питань.
Найцікавіше питання останніми роками - це навчання. Я, мабуть, найунікальніший студент свого ВНЗ: в 1994 намагався вступити, та не вийшло, в 1995-му вступив на денну форму, 1997-му перевівся на заочну і влаштувався там же працювати молодшим науковим співробітником, 1999-го "піднявся" до просто наукового, 2000-му пішов в академвідпустку для влаштування особистого життя і операції, 2001-го її продовжив, 2002-го був відрахований, після чого десь раз на рік-два згадував про те, що треба було б це все домучити до кінця, з'являвся, запитував про академрізницю, і знову поринав з головою в роботу. А тут якраз начальство вкотре довело, що йому чхати на проблеми організації праці, тож я вирішив - а чого я маю собою дірки закривати, забиваючи на своє професіональне зростання? До дідька їхні проблеми - у мене свої є.
Тому цього разу поїхав з наміром все вирішити остаточно. Рідна "альма-матер" потішила тим, що в ній нічого не змінилося, окрім перестановок в керівництві і нового ремонту ректорату. Заробляють все так само копійки, так само по-радянському гиркають на студентів, так само радо сприймають їх, як рідних діточок, якщо приходиш не з порожніми руками, а з коробочкою цукерок, а краще двома - щоб на роботі з"їсти можна було і додому ще занести. Тоді не лише все пояснять і покажуть, а разом з тобою сходять до потрібних людей, а дещо і самі зроблять. Тож визначив різницю, підписав заяву заступника декана, заплатив 2500 гривень і отримав на руки академзаборгованість в 23 предмети, які треба здати за три місяці. Чудові такі предмети для біотехнолога - культурологія, етика, накреслювальна геометрія і навіть щось типу "Освітня система та Болонський процес".
З наступного тижня, якщо підпишуть заяву (а куди подінуться) - почну закривати різницю (себто зустрічатись з викладачами, з якими колись працював і згадувати колишні часи, як разом раділи отриманій половині піддослідної курки на людину в часи тотальної невиплати зарплатні).
Отак я провів свій тридцять перший день народження. :)
До речі, якщо у когось буде бажання зробити мені подарунок - можете проголосувати за мене на котромусь з двох конкурсів - тут чи тут(№17 в списку). А якщо хочеться великого подарунку - можете голосувати на обох :) І ще раз - дякую усім за привітання. |
|
|
| Ж |
[жовтень. 26-е, 2009|07:50 am] |
Побував в селі.
Знову дізнався багато "реалій життя". Зокрема про те, як засаджено було лише половину городів, бо в селі позалишались тільки старі діди, які можуть тільки чарку підняти, та баби, які традиційно семижильні, але по 400 відер бульби викопувати, перебирати і тягати в погріб вже не в змозі. Хоча, як і раніше, хваляться одна перед одною, хто більше і швидше викопав. Молоді нема - навіть на допомогу не приїздять, хоча за м"ясцем традиційно навідуються.
І, звісно, ніхто не має можливості її кудись везти і продавати, тому селом катаються перекупщики і міняють вісім кілограм картоплі на один літр поганенької олії.
Отаке воно, справжнє життя. |
|
|
| Права |
[жовтень. 14-е, 2009|09:43 am] |
З Укрбашу
===========================================================
Ой, регочу аж край. Сьогодні зайшов в гості Броварський начальник ГАЇ і розповідає:
Це капєц! Там в Києві вообщє всі охрєнєли! У мене ціла група гаїшніків НЕ здала на права!
===========================================================
Вельми життєво.
Поскільки в нашій країні створено всі умови для того, щоб жодна людина не могла здати на права без хабаря.
Мабуть тільки в одній країні в світі, в нашій, функціонує дві системи питань - так звані "київська" і "харківська" - в яких при однакових питаннях половина відповідей не співпадає. |
|
|
| Що бачив - про те і кажу |
[жовтень. 13-е, 2009|05:07 pm] |
Дорогою на обід і назад побачив одразу три сценки-демонстрації так званого "українського менталітету". Дорогою туди - дві, назад - ще одну.
Сцена перша - "Автомобільна".
Є така автівка - Toyota Sequoia. Хто не знає, що це таке - може глянути на зображення в Гуглі. Це така здоровенна вантажівка, "заточена" під джип, трішки менша розмірами від мікроавтобуса типу "газель". Випускається в США, в штаті Іллінойс лише для ринку штатів (з 2009 - ще для Канади, Мексики да Середнього Сходу), де на таких штуках можна гасати горами і лісами. Сюди возиться, наскільки я знаю, лише під замовлення - відповідно коли в США її вартість починається від 38000 доларів, то за рахунок "специфіки товару" в Україні вона стартує від 600 000 гривень. Якщо казати ще простіше - "Крузак" вже не сама понтова тачка для пацанів. Тож якщо я вперше її побачив два роки тому, то відтоді їх в Києві стало як "Москвичів" - одного разу я стояв на перехресті одразу з трьома "Секвойями", причому одна з них була білого кольору з позолоченими хромованими деталями. Але це вже подробиці. Так от одна з них стабільно спостерігається мною біля авторинку на Перова. Мабуть у її господаря якийсь кіоск там, чи що. Та суть не в цьому, а в тому, що стоїть вона на тротуарі, аби пішоходи постійно обходили. Причому стоїть в такому місці, куди, на перший погляд, заїхати неможливо - це вже потім я побачив в одному місці в кінці алеї достатній проміжок поміж огорожею, щоб туди пролізла такий монстрик. Але видно господарю набридло кататись туди-сюди, ще й заповзати по-злодійському десь з кінця алеї, тож сьогодні вже можна насолоджуватися видовищем зрізаного пилкою по металу в два прийоми стовпчика огородження, який було там встановлено спеціально для блокування заїзду на тротуар. Але і це не все.
Найцікавіше те, що цей тротуар - в тридцяти метрах від торгівельного центру.
В якому є критий паркінг з охороною.
Цілодобове місце в якому коштує 500 гривень на місяць.
Сцена друга - "Туалетна".
Є біля цього ж торгівельного центру кіоск - "останній з могікан" вуличної торгівлі дев"яностих. Іду я повз нього, бо дорогу так прокладено до ТЦ - повз "зад" кіоску. І стоїть під задньою стінкою кіоску чоловік. Не бомж там якийсь, не подумайте, і не алкаш. Звичайний, охайно вдягнений в солідні речі чоловік передпенсійного віку. Не п'яний, принаймні цього по його рухах не видно.
І обдзююрює стінку цього кіоску.
На очах у натовпу людей, який чимчикує в обідній час дорогою повз кіоск.
Який стоіть в тридцяти метрах від торгівельного центру.
В якому є цілих два безкоштовних, чистих і охайних туалети.
Сцена третя - "Дитяча"
Йду назад, проходжу повз бабцю - старенька така, років сімдесят вже, мабуть. Вона там постійно сидить, цигарками поштучно торгує. Хлопці з ринку купують - зручно їм так, мабуть, не треба тягати пачку цигарок постійно в кишені.
Бабця в цей момент займалась тривалими підрахунками - скільки треба дати здачі з двадцяти гривень за пачку, в якій лишилось шістнадцять цигарок.
Покупець, який стояв і чекав здачі, ховаючи тим часом пачку собі до кишені - хлопець, на вигляд ніяк не старше сьомого класу. Видно, погано вчив математику - бо бажання підказати бабці у нього не спостерігалося. Але пристойно вдягнений, в форму, з рюкзаком - все, як у нормальної дитини з нормальними батьками.
Отакий огляд української дійсності "за п'ять хвилин". |
|
|
| Історію пишуть переможці |
[жовтень. 13-е, 2009|09:16 am] |
В Румунії продаються ікони із зображенням Влада Дракули, оскільки він вважається не тільки національним героєм, але і національним святим.
( +++ )
Блискуча перемога Дракули над військами султана виявилася марною: Влад переміг ворога, але не зміг протистояти «друзям». Зрада молдавського князя Штефана, двоюрідного брата і друга Дракули, який несподівано перейшов на бік Раду, виявилася переломним моментом у війні. Дракула не міг битися на два фронти і відступив до Трансільванії, де його чекали війська ще одного «друга» - угорського короля Матьяша Корвіна. У розпал переговорів Корвін наказав заарештувати свого «вірного і улюбленого друга», звинувативши у таємному листуванні з Туреччиною. У листах, нібито перехоплених угорцями, Дракула благав Мехмеда II про прощення, пропонував свою допомогу у захопленні Угорщини і самого угорського короля. Більшість сучасних істориків вважають листи грубо сфабрикованої підробкою: вони написані в невластивій Дракулі манері, висунуті на них пропозиції абсурдні, але найголовніше - оригінали листів, ці найважливіші докази, які вирішили долю князя, були «загублені», і збереглися лише їх копії латинською мовою, наведені в «Записках» Папи Пія II. Підпису Дракули на них, природно, не стояло. Тим не менше Влада заарештували наприкінці листопада 1462, закували в ланцюги і відправили в угорську столицю Буду, де він без суду і слідства перебував у в'язниці близько дванадцяти років.
Що ж змусило Матьяша погодитися зі звинуваченнями і жорстоко розправитися зі своїм союзником, якому він завдячував угорським престолом? Причина виявилася банальною. За свідченням автора «Угорської хроніки» Антоніо Бонфіні, Матьяш Корвін отримав від папи Пія II сорок тисяч гульденів на проведення хрестового походу, але використав ці гроші "не за призначенням". Іншими словами, король просто привласнив значну суму і поклав провину за зірваний похід на свого васала, який нібито вів подвійну гру і інтригував з турками. Проте звинувачення в державній зраді на адресу людини, відомої в Європі непримиренною боротьбою з Османською імперією, того, хто ледь не вбив і фактично змусив втекти завойовника Константинополя Мехмеда II, звучали досить абсурдно. Бажаючи зрозуміти, що ж сталося насправді, Пій II доручив своєму посланнику в Буді Ніколасу Модруссе на місці розібратися в подіях. ( . )
Князя звинуватили в жорстокості, яку він нібито виявляв по відношенню до саксонського населення Трансільванії, що входила до складу Угорського королівства. За свідченням Модрусси, Матьяш Корвін особисто розповідав про злодіяння свого васала, а потім пред'явив якийсь анонімний документ, в якому докладно, з німецькою пунктуальністю повідомлялося про криваві пригоди «великого нелюда». У доносі йшлося про десятки тисяч закатованих мирних жителів, і вперше згадувалися анекдоти про живцем спалених жебраків, про посаджених на палю ченців, про те, як Дракула наказав прибити цвяхами шапки до голів іноземних послів, та інші подібні історії. Невідомий автор порівнював волоського князя з тиранами старовини, стверджуючи, що за часів його правління Валахія нагадувала «ліс з посаджених на палю», звинувачував Влада в небаченої жорстокості, але при цьому зовсім не дбав про правдоподібність своєї розповіді. У тексті доносу зустрічається багато протиріч, наприклад, наведені у документі назви населених пунктів, де нібито була знищена по 20-30 тисяч (!) людей, досі не можуть бути ідентифіковані істориками.( +++ )
==========================================================
Не можу не поділитися статтею, яку взяв звідси - оскільки самому писати стільки ліньки. Це дуже гарний приклад того, що можна робити з наукою, якщо тобі підвладні ті, хто її занотовує.
"Історію пишуть переможці", українцям це дуже добре відомо, бо ми досі розгрібаємо "написане" і "переписане". Зокрема про два подібних випадки я згадував в нововідкритій спільноті, про яку нарешті дійшли руки написати - ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/community.gif) wisniowiecki. Це вже українська історія і тому, при наявності часу, буду там продовжувати писати те, що мені відомо про одну з видатних постатей української історії. Якщо цікаво - прошу до обговорення. |
|
|
| Империя наносит ответный удар |
[жовтень. 12-е, 2009|03:04 pm] |
Отныне в Свято-Успенском Патриаршем Одесском, Свято-Пантелеимоновском, Свято-Ильинском и Свято-Иверском мужских монастырях будет возноситься молитва о том, чтобы Господь вразумил скорбями и болезнями озлобленных, обезумевших клеветников на Христа и Его Святую Церковь.Ольгу Князь, Светлану Годовенко и Лилию Фещенко.(с)
Хто не знає - перелічені люди є журналістками, які написали статтю про розцінки церкви на обряди - "Ритуальні гонорари одеських храмів". |
|
|
| Таргани |
[жовтень. 1-е, 2009|09:57 am] |
Сьогодні знову в черговій газеті зустрів цю дурницю:
"Несколько лет назад в Киеве практически исчезли тараканы."
Цікаво, який дурень їх поширює ледь не на рівні офіційної заяви? Знайти б і привести до мене на кухню. |
|
|
| Переїзд |
[вересень. 26-е, 2009|08:18 pm] |
Переїзди - такі цікаві штуки.
По-перше - з'ясовуєш, як же багато речей назбирується, якщо жити на одному місці сім років. На першу квартиру ми прийшли лише в одязі і з двома сумками книжок. На другу перебрались за одну "ходку" санками. На третю знадобилось вже три таких "ходки". На четверту - шість. На п'яту - на таксі. В Київ - маленькою "газелькою". І тепер - вже тричі моталися лише своєю машиною, ще треба буде щонайменше два рази, і потім ще вантажівку на купу меблів і побутової техники.
По-друге - знаходиться купа речей, які вважалися давно втраченими.
По-третє - як і з кожною проблемою, тут випробовуються люди. Це робиться приблизно так - телефонуєш за тиждень і просиш допомогти, тобі відповідають "звісно, обов'язково". А потім - ні, не вгадали, не відмовляються. Потім ти сам в останній момент телефонуєш, а тобі усі так, ніби забули і щойно згадали, кажуть "ой, вибач, тут така проблема (дружина захворіла, стінку прийдуть робити, начальство роботу дало на вихідні - потрібне підставити)" і ти залишаєшся у вихідні сам на сам з близько шістьма сотнями кілограмів усілякого добра, яке в дві пари рук потрібно попакувати, і в одну - спустити з 17-го поверху в машину, а потім підняти на 11-тий. Особисто у мене тепер нема жодного місця, яке б не боліло - головним чином спина, але руки, ноги та інші частини тіла відстають від неї ненабагато.
Ех... Відпочинок закінчився, пішли ми пакуватися далі... |
|
|
| Нерухомість - орендне питання |
[вересень. 24-е, 2009|05:41 pm] |
До кінця місяця ми тепер орендуємо цілих дві квартири - і це все щастя всього за 80 доларів на місяць :) Буржуї...
Ага, сталося те, про що давно думалося - щоправда причин не знаю, але поки що офіційною є твердження про те, що сину хазяйки захотілося пожити окремо, тож ми вперше змінили місце проживання: до цього ми сім років жили в квартирі, в яку заселились, коли перебрались до Києва. Заразом і випробували реалії сьогоднішнього ринку нерухомості.
Тож кілька фактів, які нарешті знайшовся час написати:
Перше - термін пошуків. Особисто ми знайшли за один день. При більшій кількості вільного часу можна знайти довше і, мабуть, краще, але не буду стверджувати напевне. Але за один день - абсолютно реально. Якщо не дуже перебирати - то й за кілька годин.
Друге - ціна. Те, що розрахунки по оренді перейшли виключно в площу національної валюти вже ні для кого не секрет. Те, що вони при цьому лишились такими ж за розміром, як до кризи - теж. Попри розмови про те, що оренда "обвалилася" ціна в гривні на оренду лишилась в середньому така сама, як і на докризове літо 2008-го року, і лише зараз почала потроху повзти донизу через відтік орендарів - ми зняли квартиру якраз після одного з тих, хто не зміг сплачувати такі гроші і поїхав назад "до рідних місць", але "обвалом" це точно не назвеш. І хоч ціна в доларовому обрахунку і впала, але доходи населення не виросли, тому все залишилось в рівновазі. Що точно змінилося - це залежність ціни від умов. Якщо раніше можна було безкарно дерти шалені гроші однаковою мірою як за новобудову з трьома сяючими ліфтами, так і за руїну часів Хрущова, то тепер умови почали позначатись на розмірі оренди, інколи і досить значно. Це одразу стало приводом для господарів спробувати підняти ціну за допомогою "фаршу" квартири - практично всі житлові площі, навіть нижчого класу, зараз пропонуються до оренди принаймні з мінімальним набором меблів, з пральною машинкою і холодильником. Особисто для нас це проблема, бо у нас і свого більш ніж досить - і в таких випадках рекомендується не соромитись просити господарів прибрати весь той мотлох з квартири. Зазвичай погоджуються - і, звісно, квартплата тоді "падає" від 100 до 500 грн від спочатку оголошеної ціни. Якщо ні - забиваємо і йдемо шукати далі. Розбіг цін для Лівого берега (зауважу, що супернадбавки за "поруч метро" теж зникли) - від 1900 до 3000. При цьому дуже не рекомендую орієнтуватись на старі будинки - враховуючи поводження з комунальним господарством останні десять років будете мати багато проблем. Нижній рівень - до 2000 - не варто навіть дивитись, оскільки зазвичай там вже точно щось негативне є: як не "вбитий" ліфт, то . Верхній рівень - 2500-3000 можна дивитись виключно тоді, коли нема куди грошей дівати, і хочеться квартиру "повну чашу". Все, що вище 3000 грн на місяць - йде лісом одразу, оскільки характеризує господарів, як повних неадекватів. Оптимально - 2000-2100, зазвичай з комунальними послугами. І не соромтеся перевіряти і оцінювати все - від зовнішнього вигляду будинку і стану ліфту до цілісності труб і охайності сходових майданчиків, все це впливає на плату і на зручність життя, а вибір зараз може й не гігантський, але він точно є.
Третє - де шукати. Оптимальним є свіженький номер "Авізо" - він виходить по вівторкам. Можна і за сайтами - тим паче, що їх зараз просто безліч. Зауважу своє спостереження: агенції нерухомості смажений півень в попу ще не клював, оскільки більшість з них, схоже, живе ще на "жирку", накопиченому в часи розквіту і абсолютно не переймається своєю роботою. Абсолютно звичним явищем є розмова з клієнтом сонним голосом з відтінком "я - дружина мільярдера, а ви - бидло". Таких треба посилати одразу і негайно - хай далі сидять голодні. Є і такі, що працюють нормально - але їх ще треба пошукати. Стандартна ставка агенції зараз - 50% орендної плати.
Таким чином через переїзд ми:
1. Отримали набагато кращу квартиру - замість будинку 1987-го року з купами шприців на сходах і постійними проблемами то зі світлом, то з ліфтом, то з водою, площею 42/25/7 тепер маємо будинок, зданий в експлуатацію два роки тому, з новеньким ремонтом, трьома бездоганно працюючими ліфтами, новою сантехнікою і площею 59/23/21. І, скажу я вам, різниця в кухні площею 7 квадратів і втричі більшою - таки є, і вона вражає :)
2. Зекономили в загальному підсумку 700 гривень на місяць.
Ось такі справи... |
|
|
| Імена |
[вересень. 20-е, 2009|07:53 pm] |
Ніяк не можу зрозуміти дивне ставлення російських ЗМІ до іноземних імен та прізвищ. І хай би ще все обмежувалось Еммою Ватсон і доктором Ватсоном, які раптом стали Уотсонами (хоча в СРСР доктор був Ватсоном і це нікому не заважало).
Але інші приклади теж веселі (результати Гугла на відповідний запит російською):
Isla Fisher - правильно "Айла Фишер" (27 тисяч) - вживається "Исла Фишер" (1,5 млн)
Bill Nighy - правильно "Билл Най" (150 тисяч) - вживається "Билл Найи" (800 тисяч)
Rhys Ifans - правильно "Рис Иванс" (17 тисяч) - вживається "Рис Айфенс" (27 тисяч)
Catherine Zeta Jones - "Кетрін Зита Джонс" (70 тисяч) - вживається "Кетрин Зета-Джонс" (200 тисяч)
Paul Giamatti - правильно "Пол Джиаматти" (19 тисяч) - вживається "Пол Джаматти" (34 тисячі)
І ще багато інших... |
|
|
| Модераторські будні |
[вересень. 19-е, 2009|06:43 pm] |
...або "С ноября прошлого года не было ни единого разрыва".
Користувачі, яких було заблоковано, діляться на два типи - нормальні люди і ...кгм... нерозумні. Останній варіант має рідкісний підтип, який можна назвати ідіотами - це клінічний випадок і, на щастя, велика рідкість.
Нормальні люди пишуть приблизно такого листа:
Добрый день. Меня заблокировали. Данные - ХХХ, УУУ, ZZZ. Возможно нарушал, ненамеренно, впредь буду внимательнее. Прошу разблокировать. С уважением, RRR
Їх виводиш з блокування, пишеш відповідь і забуваєш. Нерозумні роблять інакше. Спочатку вони намагаються ще раз зареєструватися, раз під першим аккаунтом не виходить. Коли і це не виходить - тоді замість чесного зізнання вони пишуть щось на зразок:
Там скорее всего ошибка какая-то. Або Я ничего не нарушал - вы, наверное, меня с кем-то перепутали.
Звісно, модераторам робити більше нема чого, окрім як блокувати когось просто так. Це у них розваги такі. І їм, звісно, повилазило, тому вони аккаунти порушників плутають. Та від них, зазвичай, отримуєш згодом приблизно такий самий лист, як від нормальних людей, і "випускаєш". Тому вони - просто янголи порівняно з ідіотами. Які теж бувають двох типів - просунуті і грамотні.
Просунуті замість звичайного зізнання і подальшого дотримання правил роблять десятки аккаунтів, створюють сотні поштових скриньок і навіть вміють використовувати китайські вільні проксі. Зазвичай у них також великий запас нецензурних слів, якими вони демонструють своє ставлення до адміністрації. У останнього такого просунутого ідіота було більше сотні реєстрацій і його вистачило майже на шість місяців таких "розваг". Зараз, здається, зник - мабуть таки забрали в дурку з якогось іншого приводу.
А грамотні - ті читали закон про захист прав споживачів і пишуть адміністрації безкоштовної дошки оголошень щось типу (орфографія оригіналу збережена):
Несколько месяцев назад мне заблокировали возможность доступа к размещению обьявлений. Сделано это было без предупреждений, без уведомлений. Просто обьявления которые я пытался разместить на сайте кудато исчезали. Долго я не мог понять в чём дело. Обьясните мне как потребителю на каком основании это было сделано, и почему меня ограничили в правах не уведомив причины (не говоря уже о предупреждении в каком либо нарушении). Мы живём в правовом государстве (если мне не изменяет память) и закон о защите прав потребителей никто не отменял. Также прошу обьяснить по какой причине заблокирован мой знакомый, с компьютера которого я пытался разместить обьявление, после того как понял что я как пользователь похерен... Также обьясните пожалуйста на какой период Вы блокируете пользователей, которые как Вы утверждаете нарушают правила вашего интернет издания. Если не ошибаюсь закон о защите прав потребителей обязывает уведомлять потребителя о наложении на него штрафных санкций и обосновании по какой причине, с какого времени и на какой срок данные санкции действуют.
Коли таке читаєш - стає шкода продавщиць, які зустрічаються з таким "клієнтом". Мені ж по барабану, що він там собі науявляв, а вони і справді підпадають під ЗЗПС, з них же всі жили вимотає таких "розум", блін, "честь і совість" нашої епохи... |
|
|
| Щоп"ятнична пам"ятка |
[вересень. 18-е, 2009|05:53 pm] |
Галич - одне з найдавніших міст України. Більше того - одна з її численних столиць, головне місто Галицього князівства і Галицько-Волинської держави. Найбільший розквіт - за Данила, названого Галицьким, занепад - всього через кілька років, через зруйнування татарами. Нині - звичайний райцентр типу Білої Церкви чи Фастова.
|
|
|
| Атом в профиль и анфаc |
[вересень. 18-е, 2009|05:02 pm] |
Харьковским ученым впервые в истории удалось сфотографировать структуру атома в двух состояниях. Первое – в виде яркого светящегося шара синего цвета, второе – в виде сферы, разбивающейся на две симметричные дольки. Над уникальной разработкой трудился коллектив из пяти человек с 1989 года. И хотя достижение наших ученых, может, заслуживает Нобелевской премии, на родине его не оценили. Более того, о нем даже не знали до того, как фото атома не появилось на англоязычном сайте InsideScience.org (статья). Сами же снимки вскоре будут опубликованы в журнале Physical Review B.
( +++ )
Чем отличилась украинская наука за 2008 год?
– Институт физики НАН создал катализаторы нового поколения для обезвреживания газовых выбросов промышленности и автотранспорта. Их внедрение приносит большую пользу для улучшения экологической ситуации в стране.
– Фундаментальные исследования харьковских физиков и киевских микробиологов обещают прорывы в фармацевтике. Ученые предложили методы создания лекарств с заданной биологической активностью, что стало основой нового научного направления.
– Ученые Института электросварки им. Е.Патона разработали и внедрили технологии ремонта магистральных трубопроводов под давлением, что обеспечивает надежное функционирование трубопроводного транспорта в Украине.
– Химики Львовского национального университета имени Ивана Франко провели исследование по созданию и использованию в промышленности новых материалов для генерирования, аккумулирования и сбережения энергии.
– Работники Института патологии позвоночника и суставов и Института нейрохирургии изобрели и внедрили в медицинскую практику новейшие устройства и материалы, благодаря которым Украина вошла в число мировых лидеров в области спинальной хирургии.
(с) |
|
|
| «Золотой сентябрь» – нет повода праздновать |
[вересень. 17-е, 2009|05:19 pm] |
Ровно 70 лет назад советские войска вошли на территорию Польши, заняв Западную Беларусь и Западную Украину. Зеленый свет дали секретные протоколы к пакту Молотова-Риббентропа. По заявлениям советского руководства, целью начавшейся 17 сентября 1939 года операции являлась защита украинского и белорусского населения восточных районов польского государства в условиях его распада после германского вторжения. ( Read more... )
Освободители или мародеры?
Пожилые львовяне вспоминают приход советской власти в сентябре 1939-го: как пропали деньги, как в центральную часть города вселились офицеры и как начались очереди и аресты. Все четверо собеседников в 1939-м были уже школьниками и могут сравнить, как жилось при власти Польши и СССР. Год и восемь месяцев со времени «освобождения» Советским Союзом Западной Украины и до прихода немцев развеяли иллюзии многих о добром старшем брате.
«Пятьдесят лет жил по нарисованным документам»
Родаманский Степан, 83 года. Живет на улице со смешным названием Медовая пещера, умеет крутить горшки, хотя всю жизнь проработал сапожником. Степану Дмитриевичу – единственному из опрошенных, чудом удалось избежать лагерей.
( Read more... )
«В 1939-м пришли не козаки, а мародеры»
Иван Николаевич Губка, 78 лет – один из активистов Львовского общества репрессированных и политзаключенных.
( Read more... )
«Не говорите мне, что сейчас беда – я на свою пенсию могу купить мешок шоколада»
Пани Орысе Грициной-Матешук 80 лет. Она первым делом предложила мне погадать на книге японских хоку, написанных ее дочерью Лесей. В 1943-м она стала членом ОУН, а в 1947-м ей, студентке Львовского университета, вынесли приговор – 25 лет лагерей. После смерти Сталина освободили.
( Read more... )
«Хочешь быть свободным – должен себя сам освободить, а не ждать освободителей»
Из 85 лет, прожитых Марией Теодоровной Дужей, 15 лет – лагеря. Советскую власть встретила гимназисткой и гордится участием в УПА.
( Read more... )
После «золотого сентября» 1939 года начались репрессии против населения Западной Украины:
– С декабря 1939 по март 1940-го – депортировано 137 тысяч человек. Это в основном семьи польских «осадников» (вышедших в отставку военных) и егерей-лесничих.
– С 1940 до марта 1941-го – из западных областей Украины и Беларуси НКВД депортировало 1 млн. 138 тыс. человек – это крепкие сельские хозяева-»куркули», которые не желали брать участие в раскулачивании и формировании колхозов.
– С марта 1941 до июня 1941-го – выселили еще 528 тысяч человек, эта волна охватила преимущественно беженцев с оставшихся под контролем Германии земель.
– Следующая волна репрессий началась с нового «освобождения» советскими войсками – в 1944 году. Всего депортировано было около 320 тысяч человек.(c) |
|
|
| Сокровища Черного моря |
[вересень. 17-е, 2009|02:58 pm] |
Стаття о сокровищах наших морей:
С 7 по 23 августа ученые из Института археологии НАН Украины исследовали дно Черного моря. Руководил экспедицией директор Департамента подводного наследия Сергей Воронов. Недавно он буквально на пару дней вернулся в Киев и рассказал о двух сенсационных открытиях и о неромантичных буднях своей романтической профессии.
Часть шасси немецкого военно-транспортного самолета «Юнкерс-52» на дне Черного моря близ Одессы. Это единственная подобная модель, которая уцелела после Второй мировой войны. Ни в одном музее такого нет
( +++ )
Что за сокровища в ларчике лежат?
Этим летом экспедиции удалось обнаружить сенсационные находки – хорошо сохранившиеся корабли разных эпох. Один – 11–13 вв., второй – 18–19 вв. Первое, более древнее судно археологи назвали «форосским» – оно затонуло недалеко от Фороса. Второе – «гриновским», мол, в своих романах Александр Грин описывал парусники именно такими.
– Самое древнее судно мы нашли в 20 км от Фороса на глубине примерно 140 м, – прямо напротив Горбачевской дачи. Сначала мы думали, что это византийский корабль 9–10 вв., но по керамике определили, что все-таки 11–13 вв. Возможно, корабль принадлежал одной из итальянских республик – Венеции, Генуе или Пизе (именно в эти годы они колонизировали Южный берег Крыма). Судно – скорее всего, галера – гигантское по тем временам: 50 метров в длину. Уникален корабль и тем, что на 70% сохранился. Палубные доски, обшивка, мачты, реи, весла...
Археологи обнаружили на нем три десятка амфор, но это явно не «главный приз». Что еще найдут в заиленном трюме корабля, кроме «банальной» керамики, пока неизвестно. Но учитывая, что в те времена спасательные средства не практиковались, вероятно, люди бросались вплавь и много чего оставили на борту – жизнь дороже. Оставили и «предмет, похожий на кованый сундук». Размер интригующей находки – полметра на полметра. Стоит просто посреди палубы. Именно ларец будут поднимать первым. На участие в таинстве уже выстроилась очередь из профессиональных аквалангистов.
– И что в нем может быть? ( +++ ) |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
vjn
