| Бензин |
[липень. 10-е, 2009|09:25 pm] |
Только что проехал мимо любимой заправки - бензин опять стал по 7,22. Однако...
Кажется это первое снижение бензина, которое я помню за свой водительский век. |
|
|
| Трипільське коло - 2009 |
[липень. 8-е, 2009|09:22 am] |
Мандрівка на "Трипільське коло" нічим особливим в географічному плані не вирізняється, тому малювати карту я вже, вибачайте, не буду :) Писати про нього також дуже мало що є.
Минулорічний фестиваль нам запам"ятався двома речами - надзвичайно неприємною і стомлюючою мандрівкою туди-назад, яка до того ж не дала можливості досидіти до кінця і побачити саме цікаве, і відсутністю хоч якоїсь їжі: якщо не брав з собою нічого, то сидів голодний, оскільки яток з наїдками було аж одна, і там записувались в кілометрову чергу "на блокнот".
Порівнюючи з 2008 роком фестиваль однозначно став кращим. Звісно, транспорт оцінити не маю змоги, оскільки тепер мандрую на власному, але бачив великі автобуси, а на інфоцентрі висів розклад їх прибуття-відбуття, з чого роблю висновок, що цього року бажаючим поїхати на фест не треба було бігати по трасі і шукати, який би автобус за скажену ціну винайняти.
Сам інфоцентр теж цього разу працював, здається, краще - принаймні черги по десять чоловік на реєстрацію не було. З іншого боку - ну дуже гарно виросли ціни: минулорічну я не пригадую, але була вона щось близько десяти чи двадцяти гривень за один день, цього ж року було 50 за один день і 75 за два дні. Однак я за гроші все одно не пошкодував.
Організація, яка лежала на "власниках" мені видалася цього разу практично ідеальною - хто хотів їсти своє, для того була купа сушняку довкола і колоди для дрів, хто хотів харчуватись готовим - було десь з десяток різних забігайлівок, від минулорічних коржиків з картоплею та котлет в тісті до помідорів на розвіс та готового плову і супів, черг при цьому особливих не спостерігалось. Був навіть правильний квас в бочці - на відміну від того "псевдоквасу", який розливали в забігайлівках, не схожого на розведену кока-колу.
|
|
|
| Топливо - мировые и украинские реалии |
[липень. 7-е, 2009|10:04 am] |
Новости о нефти с начала месяца.
1 июля - Цены мирового рынка на нефть по итогам торгов 30 июня 2009 года на ведущих нефтяных биржах понизились.
2 июля - Нефть падает третий день.
3 июля - Цены на нефть по итогам торгов в четверг, 2 июля, упали ниже 67 долларов за баррель сырья.
6 июля - Цены на нефть сегодня в ходе торгов на биржах впервые более чем за месяц опустились ниже 64 долларов за баррель.
7 июля - Цены мирового рынка на нефть по итогам торгов 6 июля 2009г. на ведущих нефтяных биржах значительно понизились.
В то же время цена на бензин (даты по памяти и только 95 premium, за другими не слежу, но соотношение такое же)
1 июля - 7,05
2 июля - 7,15
3 июля - 7,28
6 июля - 7,45
Сегодня утром еще не видел, но динамика впечатляет. |
|
|
| Море і фортеці |
[липень. 1-е, 2009|05:49 pm] |
Цього року на сімейній нараді було вирішено не йти на "Країну мрій", як усі роки до цього - в основному тому, що на нашу думку вона безнадійно зіпсувалася в усіх значеннях.
Тож триденну "відпустку" призначено витратити "на морЯ", оскільки іншого варіанту до наступного року не передбачається.
А оскільки просто "морЯ" - то замало для такої поїздки, то основними пунктами мандрівки були:
1. Відвідати Аккерманську фортецю.
2. Протестувати перед Великою Двотижневою Відпусткою наметовий спосіб відпочинку.
Для другого пункту після довгих перечитувань незліченної кількості сторінок і сайтів було придбано намета "Tramp Lair 4" і надувний спальний матрацик King Size - це щоб не розкидатись грошима на чотири каремати, які разом будуть коштувати дорожче за один матрац, а по зручності будуть сильно програвати.
Китайського насоса для нього знайшли в супермаркеті, але додумалися забути вдома, тому більше кубометра повітря довелося закачати в нього власними легенями :) Там же для їжі в комплект до мангалу додалися тринога і казанок на чотири літри. Зауважу, що згодом виявилося, як в тій пісні - "але це ще не все", оскільки для нормального відпочинку не вистачає ще чайника. На цьому приготувальна частина до першої в житті абсолютно "дикої" туристичної мандрівки закінчилася.
|
|
|
| Джексон |
[червень. 30-е, 2009|02:22 pm] |
Из сегодняшней статьи в газете - информация к размышлению. Особенно на фоне миллиарда, по факту собранного на смерти Леджера, таинственной смерти Дэвида Кэррадайна и прочая, и прочая... Что-то часто в США стали умирать звезды, смерть которых выгоднее, чем жизнь.
О том, что смерть Джексона не случайна, заговорили сразу же после появления печальной новости: слишком большие деньги можно на ней заработать. Начиная с 13 июля этого года в Лондоне должны были состояться 10 концертов Короля поп-музыки (а далее – еще 40 в крупнейших мировых столицах). Билеты разлетелись в считанные минуты – всего на сумму около полумиллиарда (!) долларов. Но при этом крупнейшие компании отказались страховать концерты: риск был очень велик. В последнее время Майкл если и появлялся на публике, то только в инвалидном кресле (среди диагнозов, мелькавших в СМИ, – почти вся медицинская энциклопедия: эмфизема легких, хроническое желудочно-кишечное кровотечение, недостаточность альфа-1-антитрипсина, рак кожи, витилиго, заражение стафилококком, зависимость от обезболивающих и т. п.). И глядя на измученного болезнями и затравленного прессой певца, в то, что он способен выдержать такую колоссальную нагрузку, как мировое турне, не верил никто. Зачем тогда было все это затевать? Ради денег, понятное дело.
Деньги за билеты, конечно, будут возвращать. Но очевидно, что большинство поклонников просто не придет за ними: ведь билет на так и не состоявшийся концерт Короля поп-музыки, – раритет, которому нет цены. Кроме того, сразу после смерти Джексона продажи его дисков во всем мире увеличились в десятки раз. «У нас альбомов Джексона было немного – так, держали для ассортимента, но вообще их не часто брали: один-два в неделю продали – уже хорошо. А за сегодня все размели! Будем дозаказывать», – рассказал «Газете по-киевски» Антон Сокольников, продавец-консультант одного из музыкальных магазинов в центре Киева. Всю пятницу в магазине крутили только записи Майкла: дань уважения Королю и... отличный маркетинговый ход. Сейчас Джексона покупают везде и чуть ли не оптовыми партиями. Так, к примеру, 60% всех заказов популярнейшего интернет-магазина Amazon.com в день смерти Майкла пришлись именно на его альбомы. И так – везде. Кому же пойдут деньги? Рекордингам, издающим его альбомы, промоутерам так и не состоявшихся концертов, а также семье Джексона, – прежде всего, его детям, 11-летнему Принцу Майклу I, 10-летней дочери Пэрис Кэтрин и 5-летнему Принцу Майклу II, которым до всего этого Майкл мог оставить разве что многомиллионные долги...
Первое вскрытие показало, что смерть произошла вследствие сердечного приступа, по естественным причинам. По просьбе родных провели вторую экспертизу, результаты которой пока не разглашаются. Но, думается, какими бы они ни были, смерть Короля поп-музыки так и останется загадкой – такой же, как смерть Мерилин Монро (статую которой, кстати, Майкл поставил у себя дома) или принцессы Дианы, близкой подруги Джексона... «Несколько лет Майкл расспрашивал меня об обстоятельствах смерти моего отца, – признается Лайза-Мария Пресли. – В какой-то момент сделал паузу, пристально на меня посмотрел и сказал со спокойной уверенностью: «Я боюсь, что закончу, как он: именно так, как он это сделал». Напомним: Элвис Пресли умер 16 августа 1977 (кстати, тоже накануне гастрольного турне) от сердечного приступа, спровоцированного передозировкой медикаментов. Случайной ли – неясно по сей день...(с) |
|
|
| Київ |
[червень. 30-е, 2009|09:25 am] |
Приїхав з триденної "відпустки" на морях.
Біля Дорогожичів мене підрізало чмо на чорному BMW-кабріолеті, яке однією рукою крутило кермо, а іншою длубалося в носі (це не жарт, це факт), замість включати повороти - потім воно підрізало ще трьох і на швидкості під 120 пролетіло на Петрівці на червоний в сантиметрі від потоку машин, який спокійно поїхав на зелений - мабуть Калиновський вже повернувся.
Вдома гарячої води нема вже третій тиждень, в газетах пишуть, що й не буде, бо київський енергохолдинг, який складається з кіпрських офшорок, винен мільйони, а оскільки на вулиці тепло - то можна і в холодній помитися, а бюджет тим часом "поекономить" гроші.
Повертався назад з Дарниці - проспект Визволителів в напрямку метро стоїть намертво, вся дорога на півметра залита водою, бо десь знову, видно, прорвало щось "магістральне". Пішоходи, яким вже звично з Троєщини на метро ходити пішки, брели по коліна. Машини стояли у воді по радіатор.
Одним словом - привіт, столице. |
|
|
| Нет ничего нового |
[червень. 26-е, 2009|10:08 am] |
Как раз о нашей жизни:
"Как пышность пиров и одежды есть признак болезни, охватившей государство, так и вольность речи, если встречается часто, свидетельствует о падении душ, из которых исходят слова. И не приходится удивляться, если испорченность речи благосклонно воспринимается не только слушателями погрязнее, но и хорошо одетой толпой: ведь отличаются у них только тоги, а не мнения. Удивительнее то, что хвалят не только речи с изъяном, но и сами изъяны".
(с) Сенека. Нравственные письма к Луцилию.
Как тут не вспомнить:
"Что было, то и будет; и что делалось, то и будет делаться, и нет ничего нового под солнцем".
(с)Экклезиаст. Книга Проповедника |
|
|
| Життя |
[червень. 25-е, 2009|10:27 am] |
До останнього допису згадалась історія, яку розповіла вчора дружина.
Є у них на роботі кілька людей з автомобілями. Один з них - типовий "українець": по-перше принципово ніколи її не миє "навіщо - дощ буде, сама помиється", по-друге - принципово ніколи не користується послугами платних стоянок, бо "задорого".
Місяць тому йому розбили скло і витягли з салону новенький спінінг. Підбивши втрати він втішно доводив колегам по роботі - "от бачте, всього триста гривень, а стоянка за рік скільки буде коштувати? Я краще раз на рік буду скло нове вставляти".
Але на дворі криза і "раз на рік" вже не катить, та й вудками вже ніхто не обмежується - не пройшло і тижня, як він зранку знайшов свою машину на цеглинах: за ніч зняли всі чотири колеса. Це вже не триста гривень, це кілька сотень баксів.
Гадаєте це йому щось довело? Дідька лисого - тиждень тому у нього зняли щітки-двірники. Але він все одно принципово продовжує паркуватись під будинком - хоч у нього накрали вже на кілька років оплати за стоянку.
От вам і "пересічний українець" - на дурниці можна викинути всі гроші, на щось вигідне і корисне - "зажмемося" і будеми економити. |
|
|
| «Може вмерти Україна», если мы гуляем так! |
[червень. 25-е, 2009|10:13 am] |
Статья о популярном украинском идиотизме, или "одна из причин почему мы до сих пор азиаты, а не европейцы".
Каждый год на выпускные повторяется одно и то же – у родителей словно отключается здравый смысл, и все накопленное непосильным трудом, выбрасывается за один вечер. Противоречива натура маленького украинца. С одной стороны, он вроде как прижимист, а с другой – сильно переживает, «шоб перед сусідами не було соромно». Как привыкли в бедное советское время – дома рваный халат и изношенные тапочки, зато на людях, пусть на последние, но – королевы, так и осталась эта показуха. А ведь сейчас даже на самую мало-мальски приличную организацию праздника придется потратить не меньше $500, и это, заметьте, без нарядов. Хорошо еще, что украинская натура не позволяет потратить последнее...
– Ну как же! Это же дети! У них должен быть праздник, – вытирая уголком платочка слезы, – твердит одна мамаша, заказывая дорогущий ресторан. Особый упор делается на шампанское и водку.
– Совершенно верно, – вторит ей другая, сбивая каблуки в поисках «достойного» подарка классной руководительнице. – Это дети, для них ничего не жалко.
– Мы начинали собирать деньги на выпуск еще в сентябре – по 500 грн в месяц. Как шутили родители – «выпускник в рассрочку». До февраля получилось 3 тыс. грн, – сводит выпускную бухгалтерию Марина, мама Оли Королевой – ученицы одного из киевских лицеев. – Уже с марта мы сбрасывались по тысяче гривен. В итоге в мае у родительского комитета было на руках около 150 тыс. грн.
– Ой, и мы много потратили, – вздыхает мама выпускника Влада Шерктунова Анна Владимировна. – У меня было отложено на выпускной сыну $2000, и сейчас там осталось только $150, причем куда разошлись деньги, внятно ответить не могу – то на то сдавали, то на это.
|
|
|
| «Метро будущего» : в 8 раз дешевле и в 10 раз быстрее |
[червень. 24-е, 2009|11:32 pm] |
|
Проект харьковских изобретателей: кабинки с пассажирами несутся над землей по прозрачным трубам со скоростью самолета В Харьковском университете строительства и архитектуры над изобретением работали 5 лет. Как утверждает профессор кафедры урбанистики Валерий Гук, новый вид транспорта может избавить мегаполисы от пробок и вредных выхлопов, а обойдется он в 8 раз дешевле, чем метро.
Внешне «метро будущего» напоминает американские горки: прозрачная труба на высоте 6-9 метров над землей, внутри со скоростью от 100 до 500 км в час несутся кабинки с пассажирами. Каждая из них рассчитана на 4-6 человек. Кабинки следуют одна за другой с интервалом в 2 секунды.
Машиниста в таком «метро» нет: маршрут и скорость движения задают сами пассажиры – с помощью компьютера. Если не нужна та или иная остановка, ее можно проехать, независимо от того, остановилась ли впереди идущая кабина – ваша сама перестраивается в другую трубу, идущую параллельно.
– Остановки можно сделать даже внутри зданий, да и саму трубу тоже можно проложить не только над постройками, но и внутри них. К кабинам человек поднимается на лифте. Последний больше напоминает комнату, чтобы за один раз можно было поднять не меньше 20 человек. Вы вызываете кабинку, максимум через 10 мин она около вас. Задаете компьютеру маршрут движения – и отправляетесь. К примеру, расстояние от Киева до Харькова можно преодолеть всего лишь за час, а пересечь мегаполис – за 10-15 минут, – расхваливает свое изобретение профессор.
Пассажиры едут полулежа, чтобы выдержать давление, которое создается при скорости 500 км/час.
– В США сейчас работают над подобным проектом, но они хотят, чтобы скорость движения была вдвое больше – до 1000 км/час. Пассажир в таком случае должен ехать лежа и в специальном скафандре, – уточняет Валерий Иванович.
|
|
|
| Робота |
[червень. 24-е, 2009|11:30 am] |
Сиджу, правлю в SQL лажі своїх бухгалтерів.
SELECT трам-пам-пам WHERE IDDOC = та-ра-ра
INSERT бла-бла-бла WHERE IDPARDOC = ля-ля-ля
І таке інше, і тому подібне.
І чому мені одразу згадується старий добрий DooM, який так і тягне розархівувати і забити кулаками пару кібердемонів....
IDDQD - і вперед :)
|
|
|
| Літачки |
[червень. 23-є, 2009|02:51 pm] |
Знайшов сайт www.airliners.net з чудовими літако-світлинками :)
( + ) |
|
|
| Образование |
[червень. 18-е, 2009|11:22 am] |
Из баша:
Помню, когда я была мелкой (года 4, не больше) у нас в садике начали подготовку к школе или что-то типа того. В общем, учили считать-писать и так далее. И вот, рисует гадкая воспиталка Катерина Васильевна на доске пять солнышек и просит их сосчитать. Я напрягаю свои крошечные мозгенки и шепчу: "Пять!". И что? Она мне говорит - нет, не правильно! Я: "А сколько тогда?". Она: "Мы еще не прошли число пять, поэтому здесь три солнышка и еще два солнышка, ясно?". Я: "Угу". С тех пор ненавижу математику...
Я за то же самое не люблю химию - первые опыты я начал проводить дома со второго класса, и когда у нас в пятом началась химия, то я был где-то уже на два года впереди программы. Но меня приблизительно таким же образом, только круче, обломали на первом же уроке.
Но химию я просто не люблю. А совковую и постсовковую систему образования - таки ненавижу. |
|
|
| Кому квартиру за 8500 евро? |
[червень. 17-е, 2009|10:27 am] |
Жилье на курортах далеких стран стоит на порядок дешевле, чем в Киеве
Если вы не хотите, чтобы ваших знакомых риелторов хватила кондрашка, – не показывайте им эту газету. Они столько уверяли нас, будто нынешние киевские цены незаслуженно малы, – и тут такой бесчеловечный удар. 8 с половиной тысяч евро за отличное жилье в Германии! 9 тысяч с небольшим – за квартиру в курортной Хургаде!
Еще меньше – за свою крышу над головой в вечнозеленом Таиланде! Эти предложения мы взяли с популярного российского сайта по недвижимости prian.ru, который посоветовал наш читатель Валерий Ровнов. Но estate-invest.ru и domnamore.ru подтвердили: дела на зарубежных рынках обстоят именно так. Тем временем в самом дешевом районе Киева – Дарницком – за квадратный метр все еще просят свыше 770 евро. И ведь кто-то дает!
В немецком Фрайбурге – 8500 евро
В самом описании этой квартиры ощущается некая немецкая основательность. Площадь – 32 квадрата, этаж – верхний, год постройки – 1988, место в подвале и комната для сушки белья – прилагаются. Вдобавок сейчас квартира пустует – заезжай и живи. Между прочим, Фрайбург – это курорт, и не обычный, а винный: так уж ему повезло и с почвой, и с долиной, защищающей от ветра. А в 66 километрах – Лейпциг, крупнейший город Саксонии, с его выставками, ярмарками, известнейшим зоопарком и самым крупным в Европе аквариумом.
В тайской Паттайе – 9300 евро
Эта квартирка-студио, конечно, маленькая – всего 26 квадратов, и пустая. Хотите полностью меблированную – берите за 12 300 евро в том же доме. Но зачем вам в Таиланде царские палаты? Все равно вы в них сидеть не будете! Да и долго ли купить пару плетеных кресел и холодильничек под пиво? А дальше – хоть сами живите, экономя на гостиницах, хоть соотечественникам сдавайте. Благо, лето там – круглый год.
|
|
|
| ПР |
[червень. 16-е, 2009|10:08 am] |
Цитата из статьи о сыне Герман, не относящаяся к аварии:
Анна Герман в одном из интервью рассказывала, что ее младший сын был увлечен образом Мохаммеда Али, а раньше его кумиром был рэппер Тупак Шакур. Когда Герман уехала в США, сын даже заказывал ей футболку с изображением Тупака. «Представьте себе: в элитный магазин входит прилично одетая дама и спрашивает майку с изображением запрещенного музыканта. Я все не могла понять, почему продавцы так странно на меня смотрят. Приехала домой и говорю сыну, мол, не смогла найти тебе футболку с его изображением. А он мне в ответ: «Естественно. Ведь Тупак запрещен в Америке», – вспоминала Герман.
У Романа было хорошее чувство юмора. «Когда испечешь пирог, ты его не выбрасывай через окно. Мало ли... Будет бежать кошка, съест пирог. Жалко животное...» – комментировал младший сын кулинарные опыты Анны Николаевны.
Если учесть, что никто Шакура не запрещал, а футболки свободно продаются, то Анна Николаевна стала жертвой еще одной "шутки юмора" своего сына - похоже над "бессознательным" антиамериканизмом регионалов стебутся даже их дети. |
|
|
| Банки |
[червень. 14-е, 2009|10:10 pm] |
Pекапитализация обанкротившихся банков — путь в никуда или лучше ужасный конец, чем ужас без конца
( Read more... )Рассмотрим пример с банком «Причерноморье». За период со 2 февраля по 25 мая с.г. здесь работал временный администратор Ю.Шевцов. В мае Юрий Шевцов наконец решился озвучить в прессе состояние банка и перспективы его восстановления. Оказывается, 92% кредитов банка (255 млн. грн.) — проблемные! Они предоставлены 14 сельхозпредприятиям, три из которых уже признаны судом банкротами! Даже по оценке при выдаче кредитов у этих предприятий было активов всего на 60 млн. грн. Но это при выдаче, а что говорить сейчас, в период кризиса, когда изношенная сельхозтехника приближается по стоимости к цене металлолома! По мнению Ю.Шевцова, активов в этих предприятиях наберется не более чем на 10—20 млн. грн. Сопоставьте сумму в 255 млн. и 20 млн. грн. — и вы сразу поймете: перед нами — классический пример банка-банкрота! Для осознания этой простой истины НБУ потребовалось целых четыре месяца! И все эти четыре месяца все работники банка, в том числе и те, кто выдавал и оформлял эти кредиты, исправно получали в банке зарплату! А не справедливее ли было направить эти деньги на погашение долгов перед вкладчиками? И неужели понадобилось целых четыре месяца, чтобы разобраться с 14 предприятиями-должниками, три из которых банкроты по решению суда? Таким образом, вместо оперативного и законного банкротства банка еще в феврале 2009 года мы имеем ситуацию с дополнительным расхищением денег вкладчиков! ( Read more... )(c) |
|
|
| Поїздка - день третій і останній |
[червень. 12-е, 2009|02:51 pm] |
Наступний день розпочався з того самого сніданку, що входив в ціну номера, після чого колеса були спрямовані на Хотин. Порівняно з Кам"янцем та Меджибожем Хотинська фортеця виглядає чи не найкраще, оскільки практично усі з наявних приміщень відкриті для огляду і ремонт/реставраця/розкопки йдуть лише в одному місці. Але є й мінуси. По-перше більшість з цих приміщень порожні (хіба що в одному з них розташована досить жалюгідна діорамка), тоді як можна було б їх хоч чимось наповнити - виставками, експозиціями результатів розкопок чи ще чимось. По-друге - попри наявність нещодавнього ремонту видно, я спеціально фото зробив, як руйнується здоровенний шмат зовнішньої стіни - через кілька років такого впливу на неї води вся ця стіна просто завалиться. І, нарешті, найголовніше - не пускають на мур :( Ну скажіть мені, що це за фортеця, в якій під час екскурсії не можна потинятися муром і подивитися на околиці зі стін? Дурниця якась виходить, а не туристична принада.
Це з персонально-туристичної точки зору. А з глобальної неозброєним оком видно найголовніший недогляд людей, які займаються фортецею. Насправді одне з "семи чудес України" не просто маленький фортик, як це виглядає зараз на усіх фото. Оскільки ми з дружиною страшенно не любимо туристичних маршрутів, то після огляду фортеці пішли довкола практично непомітними доріжками, які використовуються хіба що такими самими психами-ентузіастами та місцевим населенням для вигону корів на випас - теж, до речі, надзвичайна картина: в одному місці на старих стінах одної з найголовніших пам"яток України пасуться дві корови, в другому - розорано маленький городик під картоплю. Так от фортецю за класичною схемою таких споруд оточувало кілька "витків" мурів - аби ворог, який захоплює перші ворота, не міг далі бігти навпрошки аж в сердце укріплення, а змушений був кружляти по спіралі, наражаючись на вогонь з двох сторін від захисників мурів і атакуючи штурмом ще з півдесятка воріт, поки не дійде до останнього бастіону. Наразі в найкращому стані лише саме цей останній бастіон - усі інші мури засипані землею і потихеньку руйнуються рослинами і погодними умовами. Якби їх відновити - це була б така туристична перлина, що з нею нічого б не зрівнялося. Але ж це потрібно чиєсь бажання... Втім і так Хотинськими закапелками було цікаво потинятись - ставлю на друге місце за цікавістю після Меджибожа. Особливо приємно було посидіти в спеку в підвалі - хоча могли б там хоч якесь джерело освітлення встановити.
|
|
|
| Мандрівка - День другий |
[червень. 11-е, 2009|12:00 pm] |
Прокинувшись під спів пташок ми зробили необхідні ранкові процедури і поїхали назад до курортного, але негостинного Хмільника. Оскільки це була сьома година ранку і жодна кав'ярня не була відчинена - довелося снідати харчами з місцевого магазину мережі "Сільпо", бо їсти дуже вже хотілося - останній раз ми обідали в Бердичеві, про що я, до речі, забув згадати. Заїхавши в Бердичів практично одразу ми натрапили на піцерію "Престиж", перебування в якій переконало нас, що подальша поїздка буде надзвичайно вдалою з таким початком - бо попоїсти ми таки любимо :) Піцерія затишна, відвідувачів мало і вони тихо сидять собі по своїх куточках. Головна окраса і "фішка" закладу - настінний музичний автомат, де за гривню можна замовити пісню. Він навіть кліпи програвав :) Поки чекали їжі - потішили собі душу "Плачем Єремії", привчаючи місцеву публіку до українських пісень. До речі - вибір їх в ньому був чималенький, що наводить на думку про українське походження цієї штуковини. Шкода лише, що за фотоапаратом до машини повертатися було ліньки. Годували чудовим курячим супом з домашньою локшиною, відбивною з молодою картоплею і філіжанкою еспресо на десерт. Нам сподобалося - можу рекомендувати, якщо комусь треба буде поїсти в тих краях. А от в Хмільнику ми так нічого і не відвідали, окрім супермаркету.
В Хмільнику розташований палац графа Ксідо, побудований на початку минулого століття - цікава суміш стилів: з одного боку практично замкові стіни, муровані з каменю, з кількома відповідними межами, з іншого - класичний палац з колонадою при вході. Практично після завершення будівництва будівлю було конфісковано комуністичною владою, яка влаштувала в ній спочатку навчальний заклад, потім відділення НКВС, потім готель, який там, по факту, знаходиться і зараз. Але палац в такому комунально-паскудному стані, що навіть готель там вже зачинено, оскільки жити в ньому практично неможливо. В результаті саму будівлю тепер треба дуже довго шукати - хоч вона і стоїть на пагорбі, домінуючи над містом, але при цьому заросла велетенськими деревами, за якими її практично не видно. Парк перед нею приблизно в такому ж жалюгідному запущеному стані, хоча лікувальній "промисловості" міська влада, як видно, виділяє чимало уваги - в місті повно курортних закладів і санаторіїв, навіть поруч з палацом видно залишки розпочатого будівництва, що змушує думати про сумну долю палацу - скидається на те, що його доводять до критичного стану, аби тихенько знести і гепнути там щось суперсучасне за шаленими цінами через гарний краєвид.
|
|
|
| Реклама |
[червень. 10-е, 2009|04:42 pm] |
"Креативну рекламу" супермаркету Сільпо усі ще пам'ятають?
Кохана днями поділилася ще більш "обкуреним" креативом мережі "Егоїсти" (піцерії "Челентано")
   
Взято для реклами малюнки Олени Міросєдіної і додані абсолютно наркоманські надписи... |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
vjn
